Волошки сплять в ранковому тумані,
Чумацький шлях висвітлює тривоги...
Я пам'ятаю перші кроки, мамо,
я знаю, просиш ти за мене Бога...
Трапляється в житті усяке різне,
все швидше плине час із кожним роком...
Ми знаємо, що серце не залізне,
та з рідними буваємо жорстокі...
Я зберігаю кожну мить з дитинства:
зігрітий сонцем-усмішкою ранок...
Тобі пасує, мила, материнство,
твоя любов мені - небесна манна...
Для мене ти завжди прекрасна пані,
хай не танцюєш більше на підборах...
Ти як весна чарівна, моя мамо,
але в очах підступний сум і втома...
Я зовсім не така, як ти хотіла,
нервуєш через мене, ненько чуйна...
Від непорозумінь страждає тіло:
образи вміють діяти отруйно...
Мене давно дівчата кличуть: мамо,
і я також молю за всіх нас Бога...
Волошки сплять в ранковому тумані,
Чумацький шлях висвітлює тривоги...
СБ, 07.07.2016
![](https://scontent-frt3-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/15073308_1176306885780406_6238696114958117982_n.jpg?oh=c2d46d55dae82d6f3db19e5188f0deb6&oe=59035900)