Leopyatash | Дата: Четвер, 04.06.2020, 14:23 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| У ДРУЗІВ Нас на Одещині зустріло дощем та вітром дивне місце, де полуниця є вже зріла, й “Дунайка” – символ цього міста.
В Венецію усім хотілось,– тому так й Вилкове зовемо, на жаль, вже єрики зміліли,– хоч по Дунаю пропливемо.
Прекрасний “Новак”, білий, синій, росте рядочками в долинах на грядках з мулу, що наритий із дна, щоб чудо сотворити – вино смачне і колоритне, щоб радісно було всім жити.
Черешні налилися соком, лоскоче рот міцна вишнівка, розмови котяться потоком,– згадали й час, “як була дівкой”!
Своїми внуками хвалились, співали пісню не одну, коли вже “чисто” все допили, сварили уряд та війну.
Яка смачна буває риба, розкаже лиш місцева юшка, ніч опустилась на садибу, нас поглинає сон й подушка.
А на світанку кляті півні включають голосисті сурми, до храму будять правовірних в душі налагодити струни.
Сміється сонце у віконце услід ковтку міцної кави, до моря близько в цій сторонці,– сполощем ноги для забави.
Везем із Вилкове “Дунайку” і “Новак” старого врожаю, тепер я достовірно знаю, що пив й творив там Окуджава… *** *** Я чувствуюсь Булатом Окуджавой, уже не юным, но моложавым, хотя наверное немного ржавым тут на краю совсем иной державы… Вино в достоинства все превратит изъяны, стою как бард я среди вдохновений пьяных: Навеет привкус винограда пряный мне тему в стиле сказки о Салтане… 2020 PS (Будьте добры, восстановите дебаркадер, где проживал такой известный кадр!)
Leonid
|
|
| |