Leopyatash | Дата: П`ятниця, 26.01.2018, 12:57 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| Не вмію вірити я в Бога, На жаль, життя так й не навчило, Хоча дошкульно часом било, Коли з батьківського порогу Ступив на власную дорогу.
Кому молитися, Єгові? А може Будді чи Ісусу? Аллахові, чи кОму мушу На алтаря покласти душу? Чи всі вони в єдиній змові: Сварог, Даждьбог, Перун, Ярило, Чи Зевс-Юпітер із Олімпу З своєю свитою без ліку Синів і дочок різноликих Крилатих, грішних і безкрилих?
Хто, тільки Одін предрікає? Чи Саваоф дасть просвітління, Щоб по Його лиш повелінню Мої розплати зачекають, А я в гріхах й чужих покаюсь?!
Стоїть хто вище за людину? Чи, може, дехто з нас з віками Стають такими собі “камі“, Що в серці будять божий камінь Й в свій час творять для інших диво?
А може це сама Природа Ворожить нас до переляку Та заставляє всіх заклякнуть, Щоб визріла покірна згода З того страху, що в душах бродить?
Потоку віддаюсь на волю Думок та почуттів невчасних, Погрозам не повірю рясним, Як би не сипались, - напрасно! Страждальця теж не граю ролі, Але все ж преклоню коліна, Звернуся: Боже милостивий, Ти захисти мою родину, Якщо мені це не під силу, Від ворогів підступно мстивих. Якщо зло подолать не вдасться, Якщо мене уже не стане, Як серце битись перестане, Хоч не подобався я часто Всім тим, кого люблю, дай щастя!
Leonid
|
|
| |