Leopyatash | Дата: Понеділок, 09.11.2020, 21:59 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| КОЛИСЬ НЕДАВНО ТА ДАВНО
Шепотів вітерець понад лугом, віти верб гомоніли з рікою, вечір в ложе приліг біля Бугу, запросивши і нас в ці покої. Трави тихо про щось розмовляли, ну, а нас полонило мовчання, та коханням вже очі палали й балакучі були надзвичайно: почуття розбудили, зраділи,– так не можна словами сказати,– до світанку серця тріпотіли й брали нас із собою злітати… PS: (Як колись, ми і зараз ще вправні, а життя – як в романах й в кіно, попри інші забави та справи незабутнє щемить те «давно»...) 2020
Leonid
|
|
| |