Rom4ik23 | Дата: Понеділок, 16.11.2020, 18:17 | Повідомлення # 1 |
Сержант
Група: Пользователи
Повідомлень: 38
Статус: Offline
| Пробачте мені за недописані вірші. Пробачте за недосказані думки. Можливо були вони не гірші. Та не лягли, на ці ось сторінки.
Не через те, що бракувало місця. Не через те, що сон не дав писать. І не кажіть-то він боїться. Коли боїшся-треба вже мовчать.
Хіба ж мовчав я-скажіть люди? Хіба ж не чув хто голосу мого? Я ж бачив всі оті облуди. Народу любого мого.
Я ж бачив і казав вам правду. Я ж сіяв добре те зерно. Ви будували мені барикаду. І все кидали на жорно.
Пробачте мені за написане. Воно не може подобатись усім. Усе з душі моєї списане. Усе писалось в зошиті старім.
Той зошит схований у книгах. І він уже там не один. Для душі моєї він відлига. Від сьогоденних хуртовин.
Я дякую, усім хто слухав. Ще більше, тим хто щось почув. Коли гасили-я щосили дмухав, Хтось зупинивсь, а хтось і оминув.
Повідомлення відредагував Rom4ik23 - Понеділок, 16.11.2020, 18:22 |
|
| |