Leopyatash | Дата: Неділя, 18.02.2018, 15:46 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| Етюд дорожньо-гірський:
Гори, море й ріки, ліси та долини – В подорожі кличе жага на дива. Все життя ти прагнеш пташкою полинуть У краї небачені, де ще не бував.
На цей раз в Карпати нас веде дорога, Котиться автівка цілий день, в ній ми, Від калейдоскопу вже стомившись трохи Радощів і прикрощів сніжної зими.
Вечір наступає: світлі ще вершини, А в долину падає серпанкова мла. Як змії шипіння шарудять лиш шини, Кане звук в ущелинах, мов відгомін зла. А червоне сонце ніби накололось На смереку гостру на горі і там Заливає схили, щедро кропить кров’ю, Під її потоком ліс багряним став.
Хатка виринає на тісній полянці, Квітка пробивається з снігу ліхтарем. І блищить під світлом льодянистий глянець, По якому з трепетом до дверей ми йдем. Світлий дим із комина надає надію, Що тепло зустріне в домі тім гостей, Бо в житті збувається все, якщо ще мрієш Та струмить нестримний зорепад ідей.
Хоч повітря зимнє пахне вже весною. Зачепилась думка за утоми корч, Та якщо кохана поруч є зі мною, Втома і турботи згинуть хоч-не-хоч... У любому кліматі розквіта кохання, Почуттю не вадить осінь чи зима, Вибухне фіалкою й квітне, як в останнє, В кожному сезоні незабутній смак.
Вже сьогодні ввечері нас приймають гори В лісовій хатинці, - цього не забуть! Кинемо тривоги десь біля порогу, Й за новим етюдом вранці знову в путь!
Leonid
|
|
| |