Leopyatash | Дата: Вівторок, 02.03.2021, 14:18 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| ПОТІМ і НІЧОГО В дитячім світі жили ми затишно посеред мрій без побуту турбот, тоді здавалось, що надав Всевишній життя нам вічне з безліччю чеснот: там довгі ноги відкривались сміло, завзята юнь пірнала в вечори аж до світання доки не жевріло, ніхто й не знав, що рай той – до пори. Не облаштуєш дім свій вмить й назавжди, тож будували вік весь – день за днем, перемагаючи всі негаразди, будівлю ту, яку життям зовем.
Роки минали, випадки суворі смертей безглуздих у якийсь момент закрили в небі всі звабливі зорі, що спопеляли в юності нас вщент. А те, що є безцінне й крайнє рідне, і ще хвилює пам’ять і серця, на жаль, вже потім стане не потрібне, коли душа відлине до Творця.
Ми звільним простір для дітей та внуків, а інше вже своє у них є все, і фотографії батьків забуті дим із каміна в небо понесе: так в ритмах змін в життєвій коловерті злетять розхристано і наші долі в дірявім та безадреснім конверті, а, впавши з нього, певно мимоволі, сльоза нестримна часом буде стерта, як слід надій дитячих на безсмертя…
І потім вже не станеться нічого, ні краплі грішного, ані святого. Нічого вже не буде відбуватись, хоч юність нам захочеться згадати, образи й примхи всі позабувати та й досвід свій „на всю“ застосувати, щоб ще творить та віддано кохати...
Мій друг, мерщій збираймося в дорогу, відкинем сумніви й перестороги, переступивши віку „зась” пороги, ми нові враження заслужим в Бога! 2021
Leonid
|
|
| |