Leopyatash | Дата: Понеділок, 26.03.2018, 14:56 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| Передвеликоднє: Стомився бігти, йдеш, уже й упав… Зібрався з силами та рвешся знов до цілі. Орієнтир, що бачив, вже пропав, Безгрішні друзі теж не уцілілі. І серця маятник гойдається не в такт, Чуже щось в скронях гучно барабанить, Коли ще біг, був під ногами тракт, Тепер стерня вже босі ноги ранить. Пропало сонце, ти напружив слух, А фразу ”Заповіді всі - дарма мол“ Немовби злий вбиває в вуха дух. Хриплю: ”Я знаю, Хто навіки з нами“. І маяком, сяйнувши з темноти, Дорогу Слово освітило в полі: ”Моє творіння, сину мій, є ти, То май же мужність й дай звершитись долі“. 26.03.2018р.
Предпасхальное: Бежать устал, идешь, а вот упал… Собрался с силами и рвешься дальше к цели. Ориентир, что виден был, пропал, Друзья безгрешные в пути не уцелели. И сердца маятник качается не в такт, В висках чужое что-то барабанит, Когда бежал, был под ногами тракт, Сейчас стерня босые ноги ранит. Пропало солнце, напрягаешь слух, И фразу «Всё предписанное - зря мол» Как будто злой вбивает в уши дух. Хриплю: «Я знаю, Кто навеки с нами». И маяком сверкнув вдруг с темноты, В сознанье ль, в небе Слово строчкой мчится: «Мое творенье, сын мой, это - ты, Имей же мужество и дай судьбе свершиться». 2012г.
Leonid
|
|
| |