Leopyatash | Дата: Четвер, 16.09.2021, 06:54 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| ЕТЮД ДОРОЖНЬО-ГІРСЬКИЙ Гори, море й ріки, ліси та долини – в подорожі кличе жага на дива. Все життя ти прагнеш пташкою полинуть у краї далекі, де ще не бував. На цей раз в Карпати нас веде дорога, котиться автівка цілий день, в ній ми, від калейдоскопу вже стомившись трохи радощів і прикрощів сніжної зими. Вечір наступає: світлі ще вершини, а в долину падає серпанкова мла. Як змії шипіння шарудять лиш шини, кане звук в ущелинах, мов відгомін зла. А червоне сонце ніби накололось на смереку гостру на горі і там заливає схили, щедро кропить кров’ю, під її потоком ліс багряним став. Хатка виринає на тісній полянці, квітка пробивається з снігу ліхтарем. І блищить під світлом льодянистий глянець, по якому з трепетом до дверей ми йдем. Світлий дим із комина надає надію, що тепло зустріне в домі тім гостей, бо в житті збувається все, якщо ще мрієш та струмить нестримний зорепад ідей. Хоч повітря зимнє пахне вже весною, зачепилась думка за утоми корч, та якщо кохана поруч є зі мною, втома і турботи згинуть хоч-не-хоч... В будь-якому кліматі розквіта кохання, почуттю не вадить осінь чи зима, вибухне фіалкою й квітне, як в останнє, в кожному сезоні незабутній смак. Вже сьогодні ввечері нас приймають гори в лісовій хатинці, – цього не забуть! Кинемо тривоги десь біля порогу, й за нови́м етюдом вранці знову в путь!
Leonid
|
|
| |