Toryosta | Дата: Четвер, 24.03.2022, 11:55 | Повідомлення # 1 |
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 10
Статус: Offline
| лише весна [триптих] 1
гілка тендітнакрізь скло і бетон стрічка зелена у мертвому світлі все що ввижається – на обертон вище за видимий витвір
випнеться – парусом вітер – надме й – серце відкриє зачаєні рани так відкорковує вихор ідей вистиглий ранок весняний
2
чия Ріка назветься не-ріка і Місто – просто място – в недоріках за що тобі Минулець нарікав як розбивав у давнє євровікна ти котишся – лавиною – без слів ти сльози викликаєш – редька наче негоду чи недолю передбачив а Долі не розгледів – не повів ні предкам ні нащадкам – імена ріки і міста прірви і вершини лише Весна – незнана – в письменах само-знайшлася і зійшла в долину
3
тонким полотном – на поверхні крижин і цеглин проступить весна відгортаючи товщі засмаглі як аркуші книжки – дійти найглухіших темнин вживлятися в тло наживляти на себе рибин тягнути на світло – крізь вирвища драглі із нею щороку – рибинами з темних глибин випростуєм крила-плавці – і зринаємо спраглі дитино-птахами – до місячних апеннін на гойдалках щастя ген по-над сузір’я тюльпанів весняно-вагомі чи то невагомо-весняні
© Вікторія Осташ, Щойновірші, 2018
Поет (без фемінітивів), історик літератури, фотограф-аматор. Ділюсь творчою електрикою... радо, але не з усіма. Наснаги всім нам!
Повідомлення відредагував Toryosta - Четвер, 24.03.2022, 12:13 |
|
| |