Toryosta | Дата: Понеділок, 17.03.2025, 07:25 | Повідомлення # 1 |
 Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 11
Статус: Offline
| весно-зимно: зоровий поцілунок
є весна безкінечна безкрая і безмежне бажання жити та злітає вороняча зграя з жита
чорним-чорне заходиться небо хмаровинню закуте де б не був ти вертайся конем бо а хоч пішим невзутим
сил чекання на денці — хутчіше ми з весною на певному місці із новинами найгучнішими м'ясом часу на кістці
доки вірить у тебе Всевишній і не вистигне шлях за тобою напуваєш розріджену тишу синім шумом прибою
весно-зимно всміхаєшся — вгору зоровим поцілунком і розходиться свіжости море як же лунко!
© Вікторія ОСТАШ, ЩойНОВІрші, поезії&світлини, 2025
Поет (без фемінітивів), історик літератури, фотограф-аматор. Щиро ділюсь творчою електрикою з такими само щиро-творчими колегами й читачами... Наснаги і снаги всім нам!
Повідомлення відредагував Toryosta - Понеділок, 17.03.2025, 07:37 |
|
| |
golos | Дата: Субота, 29.03.2025, 09:37 | Повідомлення # 2 |
 Лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 71
Статус: Offline
| Дякуємо
|
|
| |
Lidiya_Lyashenko | Дата: Четвер, 10.04.2025, 09:46 | Повідомлення # 3 |
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 19
Статус: Offline
| Вірш сподобався. Надзвичайно самобутні вербальні образи!
|
|
| |