Leopyatash | Дата: Понеділок, 30.04.2018, 21:38 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| В дитинстві мріялось злетіти, Мов птах, майнути в небеса Й до хмар дістати. Всяким дітям Нерідко снилась та краса.
І ще тоді запав у серце Нам клаптик свій в земнім раю Десь між полів, лісів, озерець Із соловейками в гаю, Де ми зростали у родинах Серед любові і казок. Звідтіль шугали в небо синє, Там цілуватись йшли в лісок.
Давав жагучу насолоду Нам шепіт вітру й спів пташок, Розбуджених, як вся природа, Весною. Трелі їх, мов шок, Нас заставляли завмирати, Короткі, чисті та тремтячі, Підказували, як сказати Про щось важливе й недитяче... РазОм з долиною навколо Купались в музиці чарівній, У трАви падали додолу, Богам з казок стаючи рівні. --- Мов диво, ці встають картини, Як серцю щемно їх сприймати! Так тихо мовить з тої днини: ”Розходьтесь, вже ж світанок“ - мати. 28.04.2018р.
Leonid
|
|
| |