Leopyatash | Дата: Неділя, 27.05.2018, 14:42 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| Завжди межу нас тягне подолати, Шукати вічно незвичайне там, Де нас нема, а близько біля хати Буяють квіти, що садила мати, Які сприймали звично всі літа.
Сьогодні день для провидіння вдалий, Прозріли очі, серце аж кричить: Раділа мати в цьому світі мало, Барвить навколо, й вона наче встала,- Їй далі квітами належить жить!
Ми за межею Простору та Часу, Бо ця Краса - реальна, мов Буття, З Порядку й Хаосу, як Дар та ласку, Будує Путь – Любові світлу трасу У безкінечність Смерті і Життя. 27.05.2018р.
Leonid
|
|
| |