Leopyatash | Дата: Вівторок, 11.09.2018, 12:21 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| Природи всюди таємниці, не може мозок всі збагнуть. Та хай розгадка нам й не сниться, щоб цікавіш життя був путь! *** Вже сонце стомлено сідало за ще багряний ланцюг гір, хоч не хотіло, все ж здавало світ темряві нічній в забаву, як це творило з давніх пір…
Немов знудьгований коханець, безсиле сонце після дня, як пристрастей любовних бранець, продовжило б на мить свій танець, та чаша дня суха до дна...
Так промінь не хотів останній ховатись за смереки шпиль! Та раптом без слідів розтанув, як деколи зника кохання: ні шороху, ні вітру, – штиль. *** Від сліз до ранку змокне хустка, бо без душевного тепла на серці – камінь - важка пустка, Хранитель-ангел втік так хутко! Самотність – безкінечна й зла.
Та завтра знову зажевріє на сході небо, й може з ним надія почуття зігріє, затягне в сподівання й мрії, та стануть лагідними сни. *** Любов – то мороком природи покрита таємниця є: ніхто не зна, чому приходить та змінює нас всіх без згоди, а, підкоривши, тихо йде...
Leonid
|
|
| |