Leopyatash | Дата: Неділя, 20.10.2019, 20:22 | Повідомлення # 1 |
Підполковник
Група: Проверенные
Повідомлень: 118
Статус: Offline
| РАНОК БАБИНОГО ЛІТА У світанковій ще спокійній млі самі, здавалось, ми на всій землі, лиш ліс скидав сухеє гілля, мов переношену за рік одежу, і ломіт цей з діброви долинав. З туману, що присів так щільно, ввижались відьми, які пильно стежать, по крайній мірі, визира одна, якої братик – справжній сатана…
Зблиснула краплями роса, і страх пропав, – така краса невисловлена ще ніким, хоча існує вже віки, і її настрій плив мов пісня на нас, хто був на цьому місці на ковдрі із трави і листя, де величезний краєвид незримим помахом руки безлюддя чари ніс мов дим серпанком ніжним та легким, в якому музика та сміх утілились в солодкий гріх, в густе повітря, яке можна їсти, схотілось прилягти, присісти й забути про тривоги міста. Срібнить корона павутини над клена золотом й калини під сонця променями від ріки… І тут зайшлися щебетом пташки! *** Коли живі ми, – щастя й миру прагнем, хай нас порадує й наступний ранок. осінь 2019
Leonid
|
|
| |