Регистрация | Вход
Уважаемые творческие личности, по многочисленным просьбам мы снова возобновляем работу нашего Литературного Форума «Литературная Революция :: здесь живет Творчество!». Первый наш Форум просуществовал больше 10 лет в пространстве интернета и собрал вокруг себя много друзей, которые виртуально общались и делились своим творчеством в интернете на нашем Форуме, публиковались в журнале «Стена», а также встречались и общались лично на различных литературных чтениях и выставках, на площадках журнала «Стена» по всей Украине и за рубежом.
Мы снова, с нуля, возобновили работу Форума, но уже на официальном сайте журнала «Стена».
Для Вас созданы рубрики «Поэзия» и «Проза» , где абсолютно каждый может разместить свои стихотворения (прозу), а у любителей литературы будет возможность познакомиться с Вашим творчеством, написать комментарии, подружиться с Вами. Ведь очень важно выходить за рамки социальных сетей и дарить свои творения читателям!
Всеукраинский молодежный журнал «Стена» выходит один раз в квартал. И редакция журнала снова в каждом номере будет выбирать «Поэта (Прозаика) квартала по версии журнала «Стена» и публиковать его стихотворения (прозу) в печатной версии журнала «Стена». Может будут выбраны и несколько поэтов (прозаиков).
В конце года будут выбраны «Поэт 2022 года по версии журнала «Стена», «Прозаик 2022 года по версии журнала «Стена». Чтобы быть объективными мы сделаем в интернете активное голосование в котором выбирать будут читатели. Победители и их творчество будут опубликованы в журнале «Стена» в конце 2022 года.
Размещайте Ваши стихотворения и прозу в рубриках Форума «Поэзия» и «Проза», но сначала Вам необходимо будет зарегистрироваться на нашем сайте. Не старайтесь выбрать лучшие работы, публикуйте всё, что изливается из Вас. Дайте возможность читателю познакомиться с тем, что у Вас внутри и погрузиться в новые потоки творчества. Количество размещенных работ – неограниченно!
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Подорож
фейсбук2004Дата: Середа, 26.07.2023, 18:51 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 4
Репутація: 0
Статус: Offline
33-річний американський журналістДжордж Брайтон вже 6 років працює у газеті «Нью-Йорк Таймс». Й одного разу
керівництво газети вирішило зробити цикл статей про культуру різних країн.
Вирішили спочатку написати про Україну.- А чому саме Україна? – спитавДжордж.- Тому що я звідки родом.Переїхав до Сполучених Штатів коли мені було 8 роки, - відповів головний
редактор газети Максим Гаврилов.- Зрозуміло.- Джордже, а може ти поїдеш?- Я? Ну, не знаю… я ж навітьукраїнської мови не знаю.- Ми дамо тобі перекладача.Погоджуйся. Запевняю, що тобі сподобається Україна. Там дуже гарно…
познайомишся з культурою цієї країни.- Якось трохи лячно…- Не хвилюйся. Ми з тобою завждибудемо на зв’язку.- Я згоден.- От і добре. - А скільки триватимевідрядження?- Півтора місяці.- Думаю… що встигну.Джордж спакував валізи та через 2дні полетів до України. Також він взяв з собою перекладача Кетрін Мойрел.Нарешті Джордж з Кетріндочекалися коли літак приземлиться в Україні. Зійшовши з літака Джордж запитав
Кетрін:-        Й куди тепер?-        Ходімо піймаємо мабуть якесь таксі чищо… я чесно кажучи як ї ти ніколи не була в Україні. Тому не знаю куди тут
треба йти, - відповіла Кетрін.-        Ну що ж… будемо вивчати тутешнюмісцевість. Нам тут півтора місяці бути.-        Так…Вийшовши заеропорту Джордж з Кетрін почали ловити таксі. Спочатку ніхто не зупинявся, але
потім вдача посміхнулася.-        Куди треба, шановні? – запитав таксист.-        Нам би… навіть не знаю куди нам треба, -відповів Джордж.-        Так ви іноземці чи що? – запитавтаксист.-        Так, - відповів Джордж.-        Ну сідайте. Покатаю вас. Бачу, що вивзагалі вперше в Україні, - сказав таксист.Джордж та йогосупутниця сіли в таксі.-        Ну розповідайте… що забули в Україні? –спитав таксист.-        Мене звати Джордж, а поряд зі мною мояперекладачка Кетрін. Ми приїхали писати статтю про українську культуру, -
відповів Джордж.-        Й ви хочете щоб я розповів вам все? –спитав таксист.-        Якщо можна звичайно… - відповів Джордж.-        Ну гаразд… - відповів таксист.Й таксист повізДжорджа з Кетрін до будинку культури.- А куди миприїхали? – спитав Джордж.- До київськогобудинку культури. Сьогодні тут співають українські народні пісні, - відповів
таксист.- Мені мабутьповинно бути соромно, але я не чув жодної народної української пісні, -
відповів Джордж.- Ну що ж…сьогодні твій щасливий день. Кетрін, а ти чула наші пісні?        -  Ні,не чула нажаль. Але дуже хотілось би почути.-        Ну що ж… настав той день коли ви нарештіпознайомитесь з українською народною піснею. Ходімо… концерт ось-ось
розпочнеться.Й всі троє пішлидо будинку культури. Там було дуже людяно, як говорять ніде яблуку впасти.- Ого, скількитут любителів української народної пісні, - сказав Джордж.- Так… українціготові годинами слухати українські пісні, - відповів таксист.Концерт тривавблизько двох годин. Джордж та Кетрін з захопленням слухали українські пісні. Їм
дуже сподобалось. Й час концерту промайнув як одна хвилина.Вийшовши збудинку культури таксист запитав:-        Як вам концерт?-        Дуже сподобався. Ми б постійно слухалиукраїнські пісні, - відповів Джордж.-        Це дуже добре, що вам сподобалось.Взагалі ми українці постійно співаємо. Це в нас в крові. Ми українці роботящий
народ. З ранку до ночі працюємо в полі. А як себе розважити? Звичайно, що
співом. Лінуватися це не про нас, - сказав таксист.-        Я зараз занотовував кожне Ваше слово, -відповів Джордж.-        Боюся, що тобі й твого блокноту невистачить. Мені треба ще стільки цікавого розповісти. Тому слухайте максимально
уважно, - сказав таксист.-        Гаразд, - відповіли Джордж та Кетрін водин голос.Сівши в таксітаксист запитав:-        Ви часом не зголодніли?-        Ну… можна трохи й поїсти, - відповівДжордж.-        Годуватиму вас українськиминаціональними стравами, - відповів таксист.-        А які це страви? – спитала Кетрін.-        Скоро побачите… збережемо інтригу, -відповів таксист.-        Вони хоч смачні? – спитав Джордж.-        Так, звичайно.Таксист повізсвоїх нових знайомих до кафе. Те кафе було гарним. Їм там сподобалось.
Офіціанти з радістю прийняли замовлення. Вони замовили український борщ, сало
та вареники.-        Куштуйте. Смачного, - сказав таксист.Поївши Джордж таКетрін сказали, що в житті не їли нічого смачнішого.-        От бачите… - сказав таксист.-        А тепер нам би хотілось щоб Ви відвезлинас до готелю. Спати хочеться… - відповів Джордж.-        Гаразд. Я тут знаю неподалік готель.Можу вас туди відвезти, - сказав таксист.-        Було б чудово. Ми будемо Вам дужевдячні, - відповіла Кетрін.Таксист відвізіноземців до готелю.-        Настав час розрахунку, - сказав таксист.-        Так звичайно. А скільки треба? – спитавДжордж.-        Бачу, що люди ви добрі тому давайте 400гривень й розійдемось, - відповів таксист.-        Але в нас нема гривень. Тільки долари.Візьмете?-        Так, візьму.-        Ось тримайте 15 доларів.РозрахувавшисьДжордж та Кетрін вийшли з таксі. Наостанок таксист залишив їм свій номер
телефону.-        Бувайте здорові, - сказав таксист. Після цих слів він сів в машину й поїхав.Джордж з Кетрінпішли до готелю. Людей там було чимало… довелося почекати поки дійде черга.-        Доброго вечора. Ми б хотіли зупинитися увашому готелі, - сказав Джордж адміністратору.-        Добре. Давайте ваші паспорти, -відповіла адміністратор.Джордж давпаспорти.-        Так, все добре. Одна ніч у нас коштує300 гривень. Скільки ви тут житимете? – спитала адміністратор.-        Ну… навіть не знаю. Думаю, що десь дватижні, - відповів Джордж.-        Оплата наперед. Якщо передумаєте то язавжди тут, - сказала адміністратор.-        Тільки в нас не гривні, а долари. -        Обміняйте будь-ласка долари на гривні.Обмінник навпроти.Джордж попросивКетрін збігати до обмінника. Через 5 хвилин вона повернулась.-        Ось гроші, - сказала Кетрін.-        Приємного відпочинку, - відповілаадміністратор.Отримавши ключвід номера Джордж пішов. Кетрін залишилась подихати повітрям. -        Добре, тільки недовго, - сказав Джордж.-        Я за 10 хвилин прийду, - відповілаКетрін.-        Чекаю, - сказав Джордж.Коли Кетрінприйшла Джордж вже спав.Наступного ранкупісля сніданку Джордж з Кетрін пішли гуляти по місту. У Києві якраз проходила
екскурсія. Джордж з Кетрін вирішили долучитися. Цікаво ж подивитися на місто.
Вони зайняли 2 останніх місця в автобусі.На екскурсіїрозповідали історію Києва, хто його заснував… показували всілякі архітектурні
памя’ятки, автобус навіть проїздив повз Верховну Раду України, Адміністрацію
Президента, Кабінет міністрів.Через 2,5 годиниекскурсія завершилась. Джорджу та Кетрін все дуже сподобалось. Після екскурсії
Джордж та Кетрін пішли до готелю. За вечерею вони познайомились з істориком
Геннадієм Зубрієм.-        Якщо хочете то я можу вам розповісти проУкраїну багато цікавого, - сказав Геннадій.-        Так хочемо, - відповів Джордж.-        Але це вже завтра. Сьогоднівідпочиваємо, - сказав Геннадій. На цьому йрозійшлися.Того ж вечораДжорджу зателефонував Максим Гаврилов.-        Привіт, Джордже. Як ти там? – спитаввін.-        Дякую, все добре, - відповів Джордж.-        Як тобі Україна? – спитав Максим.-        Чудова країна. Мені тут все подобається.-        Я ж тобі казав. А ти боявся їхати туди…ну добре. На добраніч. Чекатиму тебе зі статтею.-        Я можливо вже скоро повернуся. Матеріалуназбираю та й додому. -        Добре. Чекатиму. Бувай.-        - Хто телефонував? – спитала Кетрін.-        Гаврилов, - відповів Джордж.-        Зрозуміло, - сказала Кетрін.-        Хочеш їхати з України? – спитав Джордж.-        Ця країна звичайно гарна, але в Америцікраще. Тут якесь все чуже, незнайоме… - відповіла Кетрін.-        Ти права, - відповів Джордж.Наступного ранкуДжордж, Кетрін та Геннадій Зубрій пішли гуляти Києвом. Погода була тепла,
сонячна. Вони прийшли до міського парку.-        Давайте ось тут сядемо, - сказавГеннадій.-        Давайте, - погодилися з ним Джордж таКетрін.-        Отже, ви американці й приїхали сюдиписати про українську культуру, - сказав Геннадій.-        Саме так, - відповів Джордж.-        То що ж вас цікавить? – спитав Геннадій.-        Абсолютно все, - відповів Джордж.-        Ну, на все я не маю часу…-        Давайте хоч трохи.-        Гаразд, Джордже. Відкривай блокнот чиноутбук й записуй. Кетрін ти б також занотовувала. Отже: На території України
проживають такі народи: Українці, росіяни, білоруси, вірмени, лемки, гуцули,
євреї… також у нас є свій національний одяг. Навіть можу фотографію показати.-        - Дуже гарно. А що це за одяг? – спиталаКетрін.-        Сорочка, шаровари, чоботи. Ще миукраїнці любимо співати пісні… - сказав Геннадій.-        Ну, про пісні ми вже знаємо. Дякуємоодному таксисту… він нас возив на концерт, - відповіла Кетрін.-        А що ви ще знаєте? – спитав Геннадій.-        Ось це і все, - відповів Джордж.-        Ой, а що то за одяг на тій дівчині? –спитала Кетрін.-        Так то ж вишиванка, - відповів Геннадій.-        Дуже гарно. Також національний одяг чині? – спитала Кетрін.-        Так, - відповів Геннадій.Джордж та Кетрінзамовчали.-        Якщо питань нема то я з вашого дозволупродовжу. Ми маємо багато традицій. Наприклад, ми ходимо на Різдво Христове
колядувати. Ось одна з колядок:Коляд, коляд, колядниця. Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п'ятака.
Як не дасте п'ятака,
Візьму бика за рога.
Не давайте копійки,
Бо порвуться кишеньки,
Будьте, люди, гонорові!
Дайте гроші паперові!За ці колядкихтось дає цукерки, а хтось гроші. На Різдво ми готуємо дванадцять страв.
Основною стравою є кутя. Ще готуємо узвар, рибу, вареники, гриби, запечені
яблука, пісний борщ, або капусняк, соління, вінегрет, голубці. Також на стіл
прийнято подавати хліб. Запивати їжу водою не можна. Тільки узваром, - сказав
Геннадій.-        А коли ви святкуєте Різдво, а коли Новийрік? – запитав Джордж.-        Новий рік ми святкуємо в ніч з 31 грудняна 1 січня, а Різдво 7 січня, - відповів Геннадій.-        А яке свято в Україні важливіше? Різдвочи Новий рік? – спитав Джордж.-        Новий рік звичайно.-        А в Сполучених Штатах навпаки… а які увас є символи? От у Канаді символ кленовий листок, а в Україні?-        Верба і калина. Навіть десь булифотографії верби і калини… почекайте, зараз знайду… о, ось вони. Як вам?-        Гарно, - відповіла Кетрін.-        Які ще є традиції? – спитав Джордж.-        Ну… 7 липня ми святкуємо Івана Купала.Це коли дівчата плетуть вінки й пускають їх на воду. Й ще вони на той вінок
ставлять свічку, - відповів Геннадій.-        Навіщо? Для чого? – спитала Кетрін.-        Щоб знайти своє кохання. Якщо вінокодразу йшов на дно то нажаль коханий розлюбив дівчину. Якщо вінок пристав до
берега й не рухається в цьому році на весілля розраховувати не варто. А якщо
вінок поплив далеко, а свічка не гасне то на дівчину чекає зустріч з коханим.
Також ще є традиція стрибати через вогонь. Закохані пари намагаються
перестрибнути через вогнище разом взявшись за руки вважається, що після цього
життя стане щасливішим, а кохання міцнішим, - відповів Геннадій.-        Ще що? – спитала Кетрін.-        Ну… якщо цікаво можу розповісти проквітку папоротника. Але це легенда. В реальності такого нема, - відповів
Геннадій.-        Так цікаво, - сказав Джордж.-        Якщо хтось знайде ту квітку то він станебагатим, у нього збудуться всі бажання, він стане щасливим та здоровим, -
відповів Геннадій.-        Як цікаво, - сказала Кетрін.-        Ось це мабуть й все. Думаю, що длястатті цього достатньо, - відповів Геннадій.-        А які музичні інструменти є в Україні? –спитав Джордж.-        Бандура, домра, цимбали, трембіта, -відповів Геннадій.-        Дякую за те, що розповіли нам все, -сказав Джордж.-        Ї вам дякую. Якщо треба то візьміть вбібліотеці додатково книжки, - відповів Геннадій.Джордж та Кетрінпопрощалися з Геннадієм та пішли. Наступного дня вони вирішили піти до
бібліотеки. Сказали, що через 3-4 дні вони книжки повернуть. Повернувшись назад
в готель Джордж та Кетрін почали уважно читати ті книжки. Вчитувались в кожне
слово.Після прочитаннявсіх книг Джордж сказав:-        Так стаття буде те що треба.-        Хоч би так й було, - відповіла Кетрін.-        Не хвилюйся. Все буде добре, - сказавДжордж.Повернувши книгиДжордж сказав:-        Тепер я вже не бачу сенсу залишатись вУкраїні. Але я з радістю сюди ще повернусь.-        Я теж, - відповіла Кетрін.-        Ходімо за квитками? – спитав Джордж.-        Ходімо, - відповіла Кетрін.Квитки купили на1 липня 2018 року. На 16.00.Джордж вирішивзателефонувати тому таксисту. Він з радістю погодився їх відвезти.Наступного дняДжордж та Кетрін чекали його біля входу в готель.Сівши в машинутаксист спитав:-        Ну, що набрались вражень?-        - Так, вистачить мабуть не на однустаттю. Чесно не хочеться їхати, але там робота чекає, - відповів Джордж.-        Сподіваюсь, що про Україну ти напишештільки хороше, - сказав таксист.-        - Так звичайно, - відповів Джордж.За розмовами таксіпід’їхало до аеропорту.-        Було приємно з вами познайомитись.Бувайте здорові. Всього доброго вам, - сказав таксист.-        Вам також, - відповів Джордж.Джордж та Кетрінпішли до літака.Повернувшись доСполучених Штатів Джордж вирішив одразу почати писати статтю. Навіть без
відпочинку після перельоту. Він почав писати про те що бачив, що чув… стаття
виявилась дуже гарною. Навіть Максим Гаврилов похвалив Джорджа. На роботі всі
були дуже раді бачити Джорджа. Стільки питань було про Україну. А Джордж
відповідав:-        Так їдьте туди й самі все побачите. Після прочитання тієї статті багатоамериканців забажало побачити Україну на власні очі.


Повідомлення відредагував фейсбук2004 - Середа, 26.07.2023, 18:51
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: