Якщо Богу ідея подобається, все буде добре і вийде, не дивлячись ані на сирени, ані на вибухи, ані на будній день і обідній час))). Так вийшло з відкриттям персональної виставки графіки і живопису нашої Передвижниці 21 століття Інесси Гашинської “Спогади і мрії. Слідами історії української школи мистецтва”, яку ми присвятили 150 річниці від року заснування Київської рисувальної школи Миколи Мурашка і 150-річчю від дня народження Олександра Мурашка. Це хороший інформаційно-культурний привід нагадати усім нам про те, яким же насправді має бути мистецтво і яким головним критерієм для існування в історії має послуговуватись. 

Виставку відкривали великою кількістю людей, соратників культури, чимало з яких для усієї нашої команди стали сюрприщом і відкриттям, добрим знайомством, яке обіцяє у майбутньому спільні співтворчі події, першими з яких будуть вечорниці на Андріївському узвозі вже 18 січня і підтримка пленеру і петиції стосовно збереження, захисту і реставрації садиби родини мурашків, будівлі, в якій була Київська рисувальна школа, що дала світу і Пимоненка, і Малевича, і Олександра Мурашка.

Цікаво про виставку написав один із відвідувачів виставки, за фахом мистецтвознавець, Іван Миколайович, чий допис даємо повністю, адже він передає колорит нашої спільної роботи. Тож, цитуємо:

"Чудовий день.
 Допис буде довгенький. 
Тому всідаємось зручніше.
 Назву просто:
,,Я, мистецтво та дехто неймовірна".
Сьогодні сталося відкриття першої персональної виставки моєї прекрасної знайомої художниці  Інесси Гашинської.
Я вже деякий час не займався мистецтвом та навіть творчістю. Але сьогодні було таке відчуття, що якщо ти не займаєшся мистецтвом, це не означає, що мистецтво не займається тобою. 
Відчуття першої любові. 
Відчуття коли згадуєш себе.
Що стосується робіт. Вони дуже різні. З різним наповнення і подачею. Акварелі передають тендітність та ніжне відчуття всесвіту майстрині. Навколишнє може бути світлим. Реальність вона тепла, якщо ти її такою відчуваєш. 
Але мене вразили графічні твори.
І саме з професійної точки зору.
 Я дізнався що Іннесса не має художньої освіти. Не вчилася образотворчому мистецтву. Тут я був взагалі ошелешений. 
 Види Софії Київської та Печерської Лаври. Особливо репліка рисунку Т.Г.Шевченка ,,Садиба Котляревського".
За освітою я мистецтвознавець.
Колись ми влаштовували виставки художників в галереї ,,Неф", що була на території Києво-Печерської лаври. Виставлялися не відомі митці та люди з ім'ям. Дуже багато різних робіт пройшло через нас.
 Можу сказати точно, далеко не всі були рівня декількох що я бачив сьогодні. В цих є талант і вміння його використати.
А тепер, найголовніше.
 Сьогодні я побачив митця неймовірної вроди. І що буває рідко, ця краса рветься зсередини. Людина яка шукає натхнення в духовному і має можливість перекласти це в матеріальні прояви. Вона це буревій, який може тебе знести якщо ти не дозволиш йому пройти крізь тебе. А коли дозволиш, то пройде , і залишить в тобі відчуття того що  Людина може і що є насправді важливо . 
 Інесса сьогодні сказала неймовірну річ: ,Замислися для чого ти те чи інше робиш і що ти цим хочеш сказати. Якщо від цього хтось отримає натхнення чи просто посміхнеться, це вже результат". Це не дослівно, але суть.
 Дякую, красуня. Чудовий початок. Хоча я гадаю, що це продовження яке має розвиток".

А ось ще один відгук, який опублікувала бібліотека імені Усенка для дітей, що є багаторічним партнером журналу "Стіна" і яка гостинно приймає виставку Інесси Гашинської і наші культурно-просвітницькі події, присвячені родині художників-педагогів Мурашків. Цитуємо:

""Спогади і мрії. Слідами історії України" – так називається художня виставка, яка відкрилася 16 січня в бібліотеці. Авторка живописних і графічних робіт – Інесса Гашинська, художниця, філолог, громадська активістка. Інесса – людина небайдужа до культурної спадщини нашого міста, неодноразово приймала участь в заходах, направленних на охорону і збереження історичних і архітектурних пам’яток Києва.

І сюжетами більшості її робіт є саме старовинна архітертура, історичні будівлі. Виставка покликана привернути увагу громадськості до долі комплексу будинків XIX століття за адресою: Мала Житомирська 12-14, відомого киянам як Садиба Мурашко. У минулому ця садиба належала Олександру Івановичу Мурашко, власнику іконописної майстерні та прийомному батькові відомого українського художника початку XX століття Олександра Мурашка, чий неповторний стиль живопису, що поєднував у собі імпресіонізм, модерн та реалізм є непересічним надбанням для українського мистецтва.

Родина Мурашко також славна і іншим її членом – Миколою Івановием Мурашко, художником, педагогом, що в 1875 році заснував у Києві Рисувальну школу. «У Рисувальній школі навчалися всі, хто хотів і мав здібності, – згадував правнук Миколи Мурашка Володимир Молярів. – Школа не брала грошей з бідних і талановитих, ще й платила їм стипендію. За 26 років школу закінчили близько двох тисяч чоловік. Це і солдати, і селяни, і діти селян. Там Микола Іванович зібрав багато однодумців – тих, хто після закінчення Академії повернувся в Україну». Довгий час школу підтримував меценат Іван Терещенко. Тут вчилися та викладали Казимір Малевич, Олександр Мурашко, Михайло Врубель, Іван Селезньов, Микола Пимоненко.

Інесса Гашинська використовує розробки педагогічної думки школи Мурашка для власної самоосвіти як художниця-аматорка, намагається привернути увагу громадськості до видатних членів родини Мурашко, та закликає приймати активну участь в заходах по спасінню Садиби Мурашко, що наразі знаходиться в аварійному стані. Виставка працюватие в бібліотеці протягом місяця, запрошуємо до перегляду!"