З нагоди 150 річчя від дня народження Олександра Мурашка

….В той час як весь світ захоплюється віденською галереєю Бельведер,

київські чиновники не поспішають створити свій «Бельведер»,

скажімо, у відновленій Садибі Мурашка.

Місце зустрічі: Садиба Мурашка — пам'ятка історії та архітектури в Києві, що розташована на Малій Житомирській, 14-а, б. ( Майдан Незалежності).

Час зустрічі — 12-00 Субота.

Сьогодні в Києві нараховується понад три тисячі історичних пам’яток. Однак лише частина з них офіційно отримала статус на міському або державному рівні. І навіть це не гарантує їх реального захисту. Лише в 2023 році нарешті ми добилися повернення садиби Терещенка, що бульварі Шевченка, 34 громаді Києва. А от садиба Мурашка, унікальна в культурно-історичному значенні споруда і досі руйнується навмисно яничарами.

Охоронний статус – це по суті єдиний правовий механізм збереження історичних будівель. Для його надання споруду мають визнати пам’яткою місцевого або ж національного значення. Або частиною історичного ореолу, плюс, для того, аби під покровом ночі із згоди лобістів при владі, не приїхав бульдозер і безкарно не зніс культурно-історичну спадщину нашого народу і цивілізації, громадськості, інтелігенції, журналістам, художникам, творчім людям має бути не байдуже і про че яничари мають знати. Не потрібно барикад і криків, достатньо уваги, мистецтва, творчості, созідання і єдності і руйнівник не пройде.

На січень 2024 року в Києві офіційно було зареєстровано понад 3,5 тисячі пам’яток. Така кількість зазначена у Міській цільовій програмі охорони та збереження культурної спадщини на 2025-2027 роки. Проте охорона і збереження – це точно не про Київ і державу, тому, згідно історичного права, згідно всіх законів Неба і землі, ми самі маємо берегти і цінувати те, що дісталося нам від батьків, дідів, від пращурів, і намагатися примножити, аби і після нас залишилася не випалена земля, вирубані ліси і хати-квадрати чи улюблені, але сільські мазанки, які є лише маленькою частиною нашої культури, як початкова школа перед університетом. Є в нас в історії і біографії народної культури не лише очеретяні дахи, але й замки, фортеці, садиби і палаци, є самобутні рисувальні школи, наприклад Мурашка, є свій Малевич, ще без “ Квадрату”, є, чомусь захований у підвалах і мало відомий, учень Миколи Мурашка і наше світове надбання — Микола Пимоненко.

За останні три роки війни лише Київ втратив, за різними джерелами, від 35 до 60 пам’яток архітектури, і 99% з цих цифр не в наслідок війни, а через жадібність і безкарність тих, хто намагається забудувати столицю і серце країни супермаркетами і торговими центрами, з виводом фінансів за кордон.

Тож, усвідомлюючи нашу відповідальність і те, що ми частина нашої землі, культури, історії,частина наших предків і їх творінь, запрошуємо усіх небайдужих людей помалювати, поговорити, пофотографувати, привернути увагу до збереження садиби Мурашка в центрі Києва в суботу о 12-00. Зустрічаємося біля садиби за адресою станція метро “Майдан Незалежності”, вулиця Мала Житомирська, 14-а, б.

А це світлина за 30-ті роки минулого століття, так виглядала садиба

Садиба виконана в архітектурному стилі "пізній класицизм". Загальна площа - 1896,3 кв. метра. Рік побудови — 1858.

вид здвору на 2024 рік

Окрім родини Мурашків, садиба унікальна тим, що вона до Мурашків належала старовинній родині київських купеців, до якої належали український православний письменник та мандрівник Василь Григорович-Барський і архітектор українського бароко Іван Григорович-Барський.

ІСТОРІЯ ЗАХИСТУ

У 2008 році при тодішньому мері Леоніді Черновецькому садиба Мурашка була передана в приватну власність компаніям «Пантеон-Інвест» і «Вестіга», а мешканців будинку насильно почали виселяти на Троєщину. Нові власники планували знести всі будівлі, що є пам'ятками історії та архітектури і збудувати на їх місці готельно-житловий комплекс. У травні 2009 Українське товариство охорони пам'яток історії та культури занесло садибу до «Червоної книги культурної спадщини України».

Внутрішній двір садиби у 2020 році. Фото: Іван Чернічкін, Zaborona

29 березня 2011 року Прокуратурою міста Києва було порушено кримінальну справу, а 19 жовтня визнано недійсним договори купівлі-продажу будинків і власників зобов'язали повернути їх до комунальної власності Києва. Станом на 2013 рік садиба Мурашка перебувала в аварійному стані. Були виявлені прогресуючі наскрізні тріщини в несучих зовнішніх і внутрішніх стінах та перегородках, а приміщення завалені сміттям.

У ніч на 28 червня 2013 року в будівлі сталася пожежа. Вогнем було охоплено близько 2400 м² дерев'яних перекриттів. У квітні 2015 року Генеральна прокуратура України через суд повернула садибу у власність міста.

У листопаді 2016 року в садибі Мурашка розпочалися протиаварійні та консерваційні роботи, на які з міського бюджету було передбачено 1,5 млн грн.

Станом на жовтень 2021 року єдиним і останнім мешканцем садиби був київський математик і викладач Олександр Глухов, який бореться за її збереження з 1995 року.

27.08.2024 в змі промайнула новина "Сьогодні в центрі Києва – на Малій Житомирській,12 загорілася унікальна пам’ятка архітектури”. Про це повідомив у соцмережах відомий київський активіст і захисник Будинку художника Мурашка Олександр Глухов. Пожежа охопила старовинний флігель, який є важливою частиною історичної спадщини Києва.

“Просто у нас така традиція: кожного року невстановлені особи палять пам’ятки архітектури. Без цього ніяк, бо “місто має розвиватися”, – коротко прокоментував інцидент Олександр Глухов.

Пожежа сталася неподалік садиби українського художника Олександра Мурашка, яка перебуває в аварійному стані. Саме цю будівлю захищає її останній житель — Олександр Глухов.

За право жити у садибі Глухов бореться з 1995 року. Він захищав будівлю від знесення, коли тут хотіли побудувати новий ТЦ.

Він єдиний залишився жити у будинку Мурашка на вул. Малій Житомирській, 12 А, бо боїться, що будинки можуть знести, а на їх місці збудують офісний центр. Кілька років тому йому відключили усі комунікації.

Чисто математично виходить, що шкода для пам’яток від забудовників більша, ніж від війни. І якщо ви не бачите біля будівель бульдозерів чи екскаваторів, то це ще не означає, що вони в безпеці.

Бо віднедавна вони вигадали новий спосіб вирішувати проблему того, що ділянки, де вони планують звести новий ЖК чи бізнес центр вже зайняті.

«Якщо задуматися, це виглядає парадоксально, але цього року руйнувань було менше. Натомість, здається, освоїли новий підхід до звільнення ділянок від історичної забудови — багато будинків просто згоріло. Наприклад, можна згадати історичну будівлю на Дмитрівській, пожежу в Пущі-Водиці, яка сталася буквально місяць тому, або ж будівлю 1901 року на Татарці, що теж нещодавно горіла. Мені здається, що підхід змінили: тепер це, переважно, підпали. Підпалюють так, щоб потім можна було сказати, що це не ми, це випадковість», – говорить засновник ГО «Спадщина» Дмитро Перов.

Наприклад,для статистики:

Грудень 2023-го – горів садибний житловий будинок на вулиці Ярославській, 8.

У тому ж році двічі горіла будівля за адресою: вулиця Дмитрівська, 23а.

У липні 2024-го в будівлі «Квіти України» сталася пожежа, активісти тоді заявляли про підпал.

А на початку серпня 24-го підпалили будинок на вулиці Волоська, 5.

27 серпня 2024 підпалили флігель садиби Мурашка...

Загалом схема проста: «підпал» – «обвал» – «новобудова». І винних не знайти, і відновлювати немає сенсу, якщо все вигоріло вщент.

«В старі часи питання «Чи є будинок пам’яткою архітектури?» вирішували профільні спеціалісти. Згодом, як і годиться в правовій державі, це стали вирішувати юристи. Але життя не стоїть на місці і сьогодні що є пам’яткою, а що ні, визначають забудовники. Кожного року року в центрі міста щось горить. Це у нас традиція така. Місто повинно розвиватися», – написав у Фейсбук Олександр Глухов.

Олександр Глухов біля під'їзду. Фото: Іван Чернічкін

План садиби від проекту "Мапа Реновації"

Та І всеж, будівлі, нашу історію і культуру можна врятувати! Для цього необхідно домагатись, аби їх таки включали до переліку культурної спадщини. Нам необхідно показати, що НАМ НЕ БАЙДУЖЕ! І тоді безкарно під покровом ночі з нашої мовчазної згоди не зникне історія і культура великого народу з історією тисяча років, яка більша за будь-яку країну за океаном.

Садиба Мурашка у 2015 році. Акварель, з проекту "Пам'ятки". Автор картини: Ксенія Гнилицька

Автор тексту Наталія Костилєва