«Что такое поэзия?  Мне больше всего нравится такой загадочный и в то же время ясный ответ: поэзия - это состояние души. Он, с одной стороны, ничего не объясняет, а с другой стороны, объясняет всё», — говорил Роберт Рождественский, Поэт, который на своих выступлениях собирал стадионы и выпустил более 70 стихотворных сборников, поступая в  литературный институт, получил приговор «творчески несостоятелен». Его приняли только со второй попытки, но народная любовь была выше критиков и профессоров, она просто жила в цитатах и песнях под гитару, в декламациях любимым и поздравительных открытках. Тоже журнал «Стена» старается делать и для поэтов нашего творческого Форума, показывая, прислушиваясь к читателям, внимая тихому шёпоту слова и искренности. Мы гордимся тем, что второй сборник Александра Цихача «Я счастье позвал»  (Поэта 2017 года по версии нашего журнала) был презентован на творческой площадке журнала «Стена» в рамках Международной книжной выставки Мэдвин на НСК Олимпийском. Отметили с размахом, тортом в виде книги и литературными чтениями. 
Предлагаем вашему вниманию работы победителей поэтического конкурса  «Поэт квартала» по версии журнала "Стена":

Автор: Віталій Пригорницький
Лапатий сніг летів за містом,
Не на поля, а на ліси, 
Дерева їли біле тісто, 
Що й з гіллям в тісто проросли.

Пекла зима пухнасті булки,
І знов пірнала у заміс, 
Кидала дріжджові пігулки, 
Щоб смачно сніг ліси заніс,

Трусила борошном із сита, 
А зверху цукром - для краси,
Лилося щастя на півсвіту, 
На ті півсвіту, де ліси.

Зима старалася завзято, 
Щоб вдосталь вистачило всім,
Було чи свято, чи не свято, 
Проте воно було лісним!

Автор: Леонід Пяташ 
ПІВНЕБА 
За вербами сонце сідало над Бугом – 
моїм незрадливим та відданим другом.
Немов зачаровані трави і лози –  
росою блищать, чи прощання це сльози? 
Картинки з дитинства так зримо постали,
торкнувся, і знову безслідно розтали…
Незчувся, як ніч опустилась над лугом,
півнеба вже місяць зорав срібним плугом.
Коли ще тут буду? Йшов – не обернувся,
був наче вві сні та боявся - проснуся.
А завтра тут сонечко встане, як треба!
І я повернусь, бо пройшов лиш півнеба…

Автор Олександр Цихач
Чомучка
Ходило щастя по кімнаті,
В шпаринку кожну заглядало
І все хотіло воно знати,
Питання мамі задавало:
"Куди летять по небу хмари?",
"Чому буває темна нічка?",
"Чому у діда чуб сивенький?",
"Чому гуде у хаті пічка?".
Маленьке сонечко-онучка
Все бігала, за все питала.
За день стомилася чомучка
Й під вечір міцно мирно спала.