Доброго сонячного ранку, любі наші читачі. Сьогоднішній весняний день хочемо розпочати розмовою з цікавим співрозмовником, поетесою, мандрівницею Катериною Жебровською. І нехай її роздуми і вірші наповнять ваш день Любов’ю і Світом, Радістю на Натхненням!

- Доброго дня, Катерино, давайте розпочнемо наше інтерв’ю з поезії. Почніть, будь-ласка, тим віршем, який Ви відчуваєте саме зараз!

Я мружусь на Сонце…і млію

Від щебету, Світла, тепла,

Від сну, що ще мріє на віях,

Від легкої гри вітерця…

Я мружусь на Сонце… й згортаюсь

У крапельку серцебиття,

Вітаюсь, радію, прощаюсь…

Я є, але то вже не я…

Я мружусь на Сонце… й зникаю

В святковості Неба й Землі…

І бачу, і чую, і знаю

Любові життєві шляхи…

09.04.2017

- Розкажіть, будь-ласка, як народжуються Ваші вірші? І коли? Дайте нам з читачами відчути той момент, коли стається це Диво

- Появу віршів сприймаю, справді, як диво. Уже видано 10 збірок. Мої спостереження за процесом віршо-творення не дозволили встановити жодної закономірності приходу віршів. Значення має стан спокою у моєму єстві. Приводом для першого рядка може бути чиїсь слово, жест; ледве вловимий натяк на образ; думка, що промайнула; або Музика. Мова (українська, російська), якою приходять вірші, – не мій вибір, і форма, розмір рядків і строф – теж не мій вибір, я не знаюся на віршуванні. Все це дивно. Я, як науковець, кандидат геологічних наук, звикла довіряти відчуттям фізичного тіла, логіці міркувань, професійному досвіду, а прихід віршів – поза межами мого розуміння. Це був стрес, але він вже минув. Сприймаю з вдячністю кожен вірш, насолоджуючись дивом.

- Коли Ви написали свій перший вірш? І як це було?

- Одного осіннього вечора, займаючись домашніми справами, зрозуміла, що повторюю уже вкотре одні і ті ж слова:

Я хочу быть сама собой.

Я хочу быть сама с собой.

Вирішила їх записати. Як тільки поставила крапку, звучання продовжилось двома іншими реченнями:

Мне не нужно краснеть пред собой.

Мне не нужно делить с собой.

Записала і це. Почали звучати наступні рядки. Так записався перший текст. Коли процес звучання (трансляції) припинився, перечитала все й зрозуміла, що записане схоже на вірші. Це було настільки неочікувано, що перетворилось на роздуми: «…але ж що то було?». Наміру писати вірші не мала. Тим паче на філософські теми. Показала рідним, друзям. Отримала схвалення і пораду – записувати все, що приходить. Ось цей перший вірш:

Я хочу быть сама собой.

Я хочу быть сама с собой.

Мне не нужно краснеть пред собой.

Мне не нужно делить с собой.

Мне быть хорошо собой.

Мне быть хорошо с собой.

Представляю я мир собой.

В мире я всегда с собой.

Мне не нужно быть другой.

Радость быть самой собой.

Для того, чтобы быть со мной

– Научись сперва быть с собой,

Научись сперва быть собой.

И тогда – ты со мной

И тогда – я с тобой,

Словно каждый из нас – с собой. 10.2010

- Катерино, читаючи Ваші вірші, складається враження що Сили Світла є Вашими найпершими помічниками, настільки поезія наповнена Добром і Світлом… як так виходить?

- Вірші – і мої, і не мої (так відчуваю). Їх зміст відповідає моєму світовідчуттю. Але Я, що часто звучить у віршах, має опосередковане відношення до мене, Катерини Жебровської, швидше – відноситься до моєї Душі, або Вашої, або ще чиєїсь, або до Людини, як до явища. Я б віднесла ці вірші до інтуїтивної поезії, або поезії дзен, сила якої – не у словах, словосполученнях, римах, навіть, не у думках, але – у відчуттях, які вона (поезія) дарує….

- Чи займаєтесь ви якимись духовними практиками? Чи може практиками роботи над собою?

- Так. Появі віршів передували філософські пошуки сенсу життя, пошуки відповіді на питання: хто я?, пошуки виходу з життєвої ситуації, у якій я (моє его, я, як частинка колективної свідомості) опинилась на той час. Відчуваю глибоку вдячність Учителям, що безпосередньо сприяли зростанню мого самоусвідомлення, і тим, чиї книги стали важливою сходинкою на моєму шляху Пізнання: А.Петрову («Древо Жизни»), В.Зеланду («Пространство вариантов»), Б.Сполдінгу («Жизнь и учение Мастеров Дальнего Востока»), Е.Толлє («Сила настоящего»), К.Антаровій («Две жизни»), Дж.Редфілду («Селестинские пророчества»), Т.Александер («Год 2150-й»)...

- Ваші вірші – позитивні, вони наповнюють читача і показують різні грані Світла, Радості, але навколо нас є і багато негативу – є добро і зло – дуальність. Є печаль, смуток… є розчарування. І деякі поети акцент роблять саме на цьому! А Ваша творчість – це лише позитив. Чому саме так?

- У кожну усвідомлену мить життя переконуюсь у силі Творення дійсності через Любов. Любов – єдиний Бог, якому були віддані Просвітлені особистості, що народжувались на Землі. Вчуся любити життя в усіх його проявах, вчуся сприймати і любити себе, як частинку Всесвіту, у якому всі і все переплетено почуттями, думками, словами, вчинками. Мабуть, таке світосприйняття через віршовані образи і інтонації входить у консонанс з вібраціями інших людей і, таким чином, створюється позитивний настрій. 

- Розкажіть про Ваші подорожі?

- Подорожі – надзвичайно приємна тема. Їх багато – і відрядження, і відпочинок. З підписів до віршів можна визначити місця моїх мандрувань за останні роки. Не підписую лише вірші, що приходять у Києві (рідне місто) і в Соколівці, на Чернігівщині (вже більше двадцяти п’яти років – рідне село). Дуже цікавим було знайомство з Північною Індією. Величність гір, потужність Ганги, привітливість і врівноваженість людей, неупередженість побуту, різноманітність і взаємна терпимість духовних традицій – все це склалось у відчуття спорідненого простору. Перебування у Ашрамі «Атма Кутір» неподалік Рішикеша стало ще однією прекрасною сходинкою у пізнанні світу і себе, як його частинки.

- Що для Вас Добро?

- Не знаю. Колись для мене існував чіткий поділ на добро і зло. Зараз я не впевнена у однозначності цього поділу і не можу визначити критерії для добра. Все вирішується «тут і тепер».

- Що для вас Радість?

- Радість – сприйняття життя, себе, світу таким, як є, з вдячністю. Уміння відчувати вдячність за те, що маєш, вивільняє єство від гніву, заздрощів, ревнощів. Існує недосконалість з точки зору людини, і існує бажання зробити світ теплішим, світлішим лише за рахунок тепла і світла своєї власної Душі.

- Що для Вас Натхнення?

- Вірші записую не у відповідності до моїх особистих емоцій, бажань, намірів, роздумів, але відчуваючи себе, як Душу, що сплітається з потоком Світла. Чого не знаю, того не знаю 

- Що для Вас Гармонія?

- Гармонія – відчуття наповненості Любов’ю, усвідомлення нерозривності взаємозв’язків свого життя і світу.

- Як не загубити себе?

- Любити! Щоб себе не загубити, або щоб себе віднайти, загубивши, треба вчитись себе Любити; вчитись Любити себе, як людину, як Душу, як его, як розум, вчитися Любити свої недосконалості, свої помилки, свої дурниці, так само, як і свої переваги, свої досягнення, дозволити собі вивчати себе – потреби, бажання, мрії, емоції, думки, вчинки, не зациклюватися на собі, але вивчати свої реакції на взаємодію зі світом. Це захоплюючий процес – споглядання свого життя.

- Що для Вас Творчість?

Творчість – це життя. Адже кожне слово, кожна думка, кожен вчинок створюють новий емоційний, ментальний, ситуативний фон існування, незалежно від того – усвідомлені вони, чи ні. Люди, усі без винятку, – творці; творці речей, подій; творці взаємин; творці долі, світу. Скільки Любові я вкладаю у творення свого дня, стільки ж Любові проросте щастям у моєму серці.

- Що Ви побажаєте нашим читачам?

- Любові!

І не треба мене їсти,

І не треба кров мою пити,

Але – чути мої звістки

І життя так, як я любити…

І молитися не треба,

Я всі ваші потреби знаю…

Споглядайте з Землі Небо,

Сяйте Світлом, як я сіяю…

Не турбуйтеся пришестям,

Я служу і тепер вам, люди…

Силу, що в Любов вознесла,

Відчувайте, як я, у грудях…

І не треба мене їсти,

І не треба кров мою пити…

Со-Творяють вогонь іскри…

Вам дано, як мені, – любити…

16.04.2017