4 червня 2023 року Пятидесятниця, Трійця в православній церкві і традиції.

Сьогодні, як і тисячу років тому, гостинність на Сході вважається однією із найбільших чеснот, особливо ці традиції почитаються серед кочівників пустелі. Зазвичай, кочівники мало цікавляться зовнішнім світом, так званим цивілізованим світом, проте вони відкриваються зовнішньому світу у момент прийняття гостей. Так роблять і духовні люди, які на першому місці почитають Бога, потім ближнього, а вже потім мірське. Гостинність є універсальною ознакою душі, бо вона відкрита не тільки до тих, хто схожий на нас, але і до кожного, хто може з"явитися на нашому порозі. Це ознака серця, котре відкрите до всього людства. Згадуємо ми цю чесноту у дні напередодні Трійці не просто так, адже друга назва цього свята - Гостинність Авраама, тобто, історія свята сягає сивої давнини і розповідає нам про гостинність, про посланців Господа і про порятунок.

У 18 розділі книги Буття ми бачимо Авраама, як ідеального господаря, котрий приймає гостей. В полуденну спеку не те, що на Сході у пустині, але навіть і у нас, хочеться сховатися в тіні та подрімати. Так само Авраам, ховаючись від полуденної спеки, дрімав при вході у шатро. І тут він бачить трьох подорожніх. Він вибігає їм на зустріч, вітається, кланяється їм і запрошує скористатися із його гостинності. Коли ж вони погоджується, то він поспішає до свого шатра та говорить Сарі, щоби та приготувала хліб, а потім біжить до свого стада, вибирає найкраще молоде теля та розпоряджається, щоби слуга його приготував. Звичайно, що кочівники живуть за рахунок молока та шерсті своїх стад і тільки у виняткових випадках вони можуть забити тварину на м’ясо. Цей вчинок Авраама є ще одним свідчення його гостинності.

Після того, як Авраам пригостив своїх гостей, один із них повторює попередні обітниці, які були дані Аврааму. На цей раз обіцянка має конкретний смисл. «Наступного року в цей самий час навесні у Сари буде син». Немає нічого дивного, що Сара, котрій виповнилося уже 90 років, сміється, почувши ці слова.

Слова подорожніх у Сари викликають тільки сміх, і ця її реакція подібна до реакції Авраама у Бут. 17:17. Та Божі посланці суворо її картають та зупиняють. Нам  може показатися, що вони занадто суворі, та, насправді, це тільки спосіб показати нам, що останнім завжди сміється Бог.

Новина про народження сина була неймовірною для двох старих людей, так, що Авраам засміявся від радості, а Сара засміялись із недовір’я. У нас теж бувають моменти, коли ми маємо сумніви, коли сумніваємось у словах Бога, іноді нам може здатись, що Бог не дотримується свої обітниць. Якщо маємо сумніви щодо вірності Бога пригадаймо собі Йова (Йов. 42:2), Єремію (Єремії 32:17,27), апостола Павла (Еф. 3:20-21).

Свята Трійця - це не лише про Янголів, які прийшли до Авраама, це і догмат віри і православної церкви, це Отець, Син і Святий Дух, це і про нас з вами, які існують у трьої проявах: дух, душа і тіло.

Напередодні цього свята, домівку прикрашають зеленими гілками дерев а також вселюють долівку м’ятою, лепехою. Тому що три останні дні тижня перед Трійцею (Зеленого Тижня) та три перші дні Троїцького Тижня (після Трійці) називають Зеленими святами.

За Християнською традицією, Зелені Свята вшановують сотворення всесвіту — цього дня, Господь сотворив Землю і засіяв її зеленню.

Церква святкує Зішесття Святого Духа на апостолів на десятий день після Вознесіння. празник називається також Днем Святої П’ятидесятниці, або ж Трійцею.

П’ятидесятницею він іменується тому, що подія, тут згадувана, сталася на п’ятдесятий день після воскресіння Христового – Пасхи. Як ми знаємо з Писання, упродовж сорока днів по воскресінню Господь Ісус Христос являвся учням Своїм і повчав їх. В самий же день Вознесіння – дав наказ апостолам, щоб не відходили вони з Єрусалиму, а чекали обітниці Божої, “що про неї, – казав, – ви чули від Мене. 

Іоан бо водою хрестив, ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів…” І тоді ж, на сороковий день, сталося славне вознесіння Господа на небо на очах усіх учнів Його.

Дотримуючись наказу Божого, апостоли залишилися в Єрусалимі в очікуванні даної їм обітниці. І ось настав десятий день після Вознесіння. У євреїв тоді було велике свято П’ятидесятниці в пам’ять Синайського законодавства. Усі апостоли з Богородицею та іншими учнями разом знаходилися в одній світлиці у Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським ліком (за нашим – дев’ята година ранку). Євангеліст Лука у книзі “Діяння святих апостолів” так змальовує подальші події:

Раптом “…нагло зчинився шум із Неба, ніби буря раптово зірвалася і переповнила увесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Зішесття Святого Духа на апостолів відзначається як одне з дванадцяти найбільших церковних свят, і має назву також Дня Святої Трійці. Трійцею воно зветься тому, що саме в цей день відкрилася світові уся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятися й прославляти три лиця (грецькою – “іпостасі”) Єдиного Божества: Отця, Сина, Святого Духа. Бог Отець послав Сина на землю; Син явив нам шлях до Отця – дорогу смирення, настановив нас любити Бога і ближніх, постраждав на хресті за наші гріхи, воскрес і вознісся на небо, обіцяючи учням послати Духа Святого, Утішителя; і тепер Цей Утішитель зійшов на учнів, і наповнює засновану Христом Церкву.

Перший день П’ятидесятниці, неділю, церква присвячує переважно на славу усієї Пресвятої Тройці, і цей день в народі називається Троїцьким Днем. Другий же, понеділок – на похвалу Духа Святого, від чого й зветься він Духовим Днем.