Кажуть, що філателія вже не та, особливо це стосується України, кадри старіють, а нові зайняті клацанням телефонів і скролінгом соцмереж. Абсолютно не погоджуюсь, нехай сильний вогонь зараз не горить, але вугілля достатньо для великого вогню, воно не просто тліє, а має жар та енергію. Достатньо завітати в ці літні дні в Музей пошти на Лівобережний поштамт, зайти на наші сторінки чи сторінку в соцмережах КТФ (Київське товариство філателістів) і ви побачите, що життя кипить, ентузіазм долає усі перепони і вливає животворящі соки в історію і культуру. Команда журналу "Стіна" провела невеличке опитування серед своїх юних читачів і юнкорів, 80% опитаних вважають, що поки жива пошта, існуватиме і філателія. Та й проблем особливих у сучасних колекціонерів немає, інтернет чимало допомагає,особливо в пошуку цікавих марок і картмаксимумів. Єдина проблема - це виховання, батьки мають самі чимось захоплюватися, щоб навчити цьому дітей, адже вони копіюють поведінку дорослих в родині, якщо в сім"ї не читають, то дитина теж не буде читати, рідко, коли навпаки. Працюючи з батьками, ми працюємо і з дітьми, тому і пишемо, запрошуємо на цікаві зустрічі, адже пізнавати світ, навіть політику, потрібно не по телевізору чи в телеграмі, а через першоджерела, до яких належать і поштові випуски тої чи іншої держави, направлення їх політики і пропаганди точно можна відслідкувати))).

У пору тотального дефіциту марки збирали майже всі. Хтось підходив до цього захоплення серйозно – обмінював, діставав, перекуповував. А хтось, здебільшого, хлопчаки, брали в облогу кіоски «Союздруку», радіючи новим екземплярам і скуповували все поспіль. Колекції саме цих дітей, які вже виросли, продають сьогодні на відомих інтернет-майданчиках, наївно розраховуючи отримати нечуваний прибуток. Ці колекції не про гроші, адже випуск марок в СРСР був мільйонним тиражем, ці колекції про історію, яку зараз переписують усі, кому не ліньки, це про минуле наших родин, це фактаж, який може показати усі ці цінності, які були важливі, чим жила країна, хто був її героєм. Таку історію не перепишеш, вона фактична. Ось, наприклад, найдорожча марка – Блакитний Маврикій.

Для більшості – це клаптик потертого паперу, на якому без лупи і не розбереш, що намальовано. Лежить під куленепробивним склом. І незрозуміло, у чому її цінність... Філателія - це про освіченність, про знання і глибину, тому, її популяризація, це популяризація справжньоої освіти і науки, а не профанації інтернет-освіти і вікіпедій, але це буде згодом, а поки наша мета зберігати, об"єднуватись, популяризувати.

21 червня 2025 року на Дні відкритих дверей в Музеї пошти на Лівобережному поштамті в Києві займалися саме цим. Як це було, в репортажі журналу "Стіна".

Автор Наталія Костилєва