Вперше роботи Іллі Нісоновича Штільмана я побачила після закінчення Острозької академії в 2002 році. Хто б міг подумати тоді, що ми подружимося і будемо, як нові Передвижники співтворити із його онуком, дивовижним художником і педагогом Едуард Межул , його, як і діда називають мудрим ліриком і це правда. Передвижники теж лірики, щирі і душевні, і в житті, і на своїх полотнах, такий і наш Едуард, таким був і Ілля Нісонович Штільман. Одного разу, мій вчитель назвав його стиль чеховським, через увагу до простої людини, до простих і таких насправді важливих речей, духовних, справжніх.
Своє продовження професор Штільман найшов у Едуарді, це, як на мене, дуже відчувається. Саме тому так легко і повчально проходять наші зустрічі, виставки, пленери по спасінню садиби Терещенко. От і 21 листопада відкрили чимало нового, та й план намітили. Про це згодом, а поки декілька фото з майстерні-студії.

З досьє редакції

Ілля Нісонович Штільман - відомий радянський і український художник-живописець, педагог, професор. Народився у Києві в 1902 році. У 1917–1920 роках навчався в Київському художньому училищі, і одразу після закінчення вступив до Київського державного художнього інституту. Навчався у Миколи Бурачека, Льва Крамаренка, Федора Кричевського. Закінчивши інститут у 1927 році приєднався до «Об’єднання сучасних митців» України. В 1938 році вступив до Спілки художників України. З 1933 по 1959 роки викладав у Київському художньому інституті. За цей час отримав звання Заслужений художник України, став професором та керівником майстерні пейзажного живопису.

Тридцять років (1933- 1963) присвятив вихованню майбутніх митців у Київському художньому інституті, де пройшов шлях від асистента до професора, яким став у 1947 році. Художник викладав живопис, вів літню (пленерну) практику, у 1948—1959 рр. керував майстернею пейзажу. 1940 року його призначили директором інституту. Ці обов’язки він виконував до 1944 року. Коли розпочалася війна, успішно провів евакуацію навчального закладу до Самарканда, де очолив в переведеному в це місто Московському художньому інституті Українське відділення, до складу якого увійшли Київський та Харківський художні інститути. В 1943—1944 рр. керував Українським відділенням в Об’єднаному інституті Всеросійської академії мистецтв під Москвою, в Загорську.

— Мій дід мав сильний дух, але хворе серце. Пішов з життя у 63 роки. — зазначив куратор виставки, художник і педагог Едуард Межул. — Мені тоді було лише шість років, проте залишилися гарні спогади, пов’язані з Каневим, де дід був керівником літньої художньої практики. Потім — Пуща Водиця, пейзажі, пов’язані з Києвом. Коли він створював замальовки, то брав мене з собою. Запам’яталося, як дід робив ескізи, готував велику серію київських пейзажів....

А це декілька робіт Іллі Нісоновича і він сам)))

Автор Наталія Костилєва