15:26 Наш читач Віталій Пригорницький автор пісні Тетяни Буланової. Інтерв"ю | |
За цей рік у нашого журналу з’явилось чимало нових знайомств, але не просто ділових – творчих, цікавих і часто-густо надихаючих на нові звершення. Одним із таких стала зустріч із молодим письменником, поетом – Віталієм Пригорницьким, який став ще й нашим читачем))). Познайомившись на презентації його першої книги «Байки Майданки» в київському будинку письменника, ми почали товаришувати)))), ставши свідками і співучасниками його творчості – виходу в світ другої книги «Байки отоманки», публічних поетичних виступах і ось, вже пісенних вернісажів)))... Але, про це докладніше від самого Віталія… Я народився в м. Бровари 34 роки тому. Впевнений, тільки-но почав говорити – і рими злітали з вуст. Пробував щось там римувати ще в початкових класах школи, і моя вчителька ще тоді сказала – в тебе є творчі здібності. Щоправда, я взагалі не пам’ятаю рядків з того, що я тоді писав, щось дитяче звичайне, про любов, про природу. Єдине, що намертво засіло в мізках – це назва одного з найперших віршів «Криничка». На жаль, процитувати його не можу – і навряд чи хтось його відтворить. Пізніше, років в 11-12 я списав кілька величезних товстих зошитів «серіалами» - так на мене подіяли перші «мильні опери», якими захоплювалися як дорослі, так і діти. І то була перша і фактично остання спроба моя писати прозу. Мій тато завжди хотів, щоб я став журналістом. Я його мрію не здійснив, хоча в студентські роки інколи писав статті в деякі газети. До слова, батькова мрія таки збулася – мій менший брат вже багато років кореспондент журналу «Футбол», і ним написані чимало статей та взято кількасот інтерв’ю у сучасних футболістів. Хоча ми обидва за освітою економісти… Хтось слухає музику в плеєрі, хтось читає – я творю. Частину віршів я написав взагалі у метро. Бо коли їдеш півгодини з одного кінця столиці у інший, то просто шкода часу. От і проводжу його з користю, занотовуючи рядки в чорнові есемески мобільного. Пам’ятаю, коли писав поему «Барикадні», то за хвилин двадцять народжувалася ціла сторінка. А потім вже приїжджав додому, корегував, відточував слово. Мабуть, зі сторони це виглядає смішно. Бо я вдивляюся в екран і строчу текст, як ошпарений. Нормальні люди смс так не пишуть. Але я ж творча особистість, мені можна)))). Окрім байок, віршів, поем мною написано кількасот текстів пісень. Багато з них мають музику завдяки кільком знайомим композиторам, але всі ці матеріали у більшості своїй так і лежать в шухляді. Звичайно, є пісні, які можна почути у виконанні таких співаків, як О. Голубєв, А. Драгунов, Ш. Фінгеров та інші. Весною вийшла пісня «Поцілунки у Карпатах», яку заспівав Ю. Футуйма. Наразі вже записана пісня воронежським співаком Я. Самодуровим. Але, звичайно, коли твою пісню бере в роботу зірка 90-тих, яку слухали колись усі, емоції від цього інакші. Для мене те, що Тетяна Буланова співає мій вірш – неймовірна радість… Я був шанувальником творчості Тетяни Буланової ще будучи учнем школи. І саме тоді казав друзям, от колись Таня таки заспіває мою пісню. Писати вірші я почав ще школярем – в одному з попередніх інтерв’ю, пані Наталю, ми говорили про це. Однокласники, звичайно, посміювалися, але, як виявилося, дитячі мрії можуть збуватися навіть у зрілому віці. Не буду кривити душею, не зважаючи на багато попередніх прем’єр у виконанні інших співаків, коли я дізнався, що Таня випустила пісню, мені стало надзвичайно приємно. Коли доля звела мене з талановитим челябінським композитором Юрою Дроздовим, ми з ним ще років сім тому назад познайомилися, і за цей час написали багато творів. Він теж був не проти зробити щось для Тані – наші смаки співпали. І саме йому наразі я вдячний: він зв’язався з нею більше двох років тому і показав кілька наших пісень. Як не дивно, хоч пропозицій співачка отримує достатньо, вона виявилася контактною, чемною людиною, вислухала і саме головне – їй одразу сподобалася одна пісня відразу. І ще тоді вона пообіцяла її виконати. Я неодноразово чув у її інтерв’ю, що їй все одно, чию пісню співати, чи знаменитих маестро, чи маловідомих авторів. І це дійсно так. Пісню «Время» вона записала ще весною. Але ж звичайно не ми, а співачка та продюсер вирішують коли донести пісню до широкого загалу. Я чекав прем’єри в жовтні, але приємною несподіванкою було те, що пісню оприлюднили в перший день осені. Що ж, сподіваюся, що пісня буде подобатися людям. Окрім байок, віршів, поем мною написано кількасот текстів пісень. Багато з них мають музику завдяки кільком знайомим композиторам, але всі ці матеріали у більшості своїй так і лежать в шухляді. Звичайно, є пісні, які можна почути у виконанні таких співаків, як О. Голубєв, А. Драгунов, та інші. Наразі вже записана пісня воронежським співаком Я. Самодуровим. Весною вийшла пісня «Поцілунки у Карпатах», яку заспівав Ю. Футуйма. Приміром, Юрій Футуйма – тернопільський лікар і популярний співак особливо на заході нашої країни. Він випустив не один десяток пісень, він періодично гастролює по Україні. Він побачив мій вірш «Тебе я буду цілувати у Карпатах» і сам запропонував зробити з нього пісню, якщо я допишу приспів. Це виявилося не складно, і так вірш став текстом пісні. А завдяки Футуймі її зараз грають і на радіо, та й взагалі, пісня дуже швидко розлетілася по інтернету. Цікавий той факт, що це перша пісня українською мовою. Я вдячний виконавцю за чудову пісню, у нас планується ще кілька прем’єр з часом. Цікава історія з піснею «Моря тюльпанные» у виконанні ізраїльського співака Шуліка Фінгерова. Прочитавши в інтернеті мій вірш «Окунуться бы в поле белое», він написав музику, заспівав та виклав на ютуб. За кілька місяців один з моїх друзів випадково побачив її та переслав для прослуховування. Звичайно, я був приємно вражений: авторство моє вказано, пісня є, а з автором музики та виконавцем я не знайомий. Через якийсь час я віднайшов його через «однокласники», ми списалися, я подякував за пісню і показав йому ще кілька творів. Так побачила світ наступна україномовна пісня, яка доречі теж була до цього віршем і навіть увійшла у мої збірку «Барикадні в АТО» - «Вийшла сива мати». Ця пісня про те, як сім’я проводжає чоловіка на війну в зону АТО. Вийшло дуже емоційно і душевно, вона миттєво набрала популярності серед прихильників єдиної України. Але, звичайно, коли твою пісню бере в роботу зірка 90-тих, яку слухали колись усі, емоції від цього інакші. Я був шанувальником творчості Тетяни Буланової ще будучи учнем школи. І саме тоді казав друзям, от колись Таня таки заспіває мою пісню. Писати вірші я почав ще школярем – в одному з попередніх інтерв’ю, пані Наталю, ми говорили про це. Однокласники, звичайно, посміювалися, але, як виявилося, дитячі мрії можуть збуватися навіть у зрілому віці. Не буду кривити душею, не зважаючи на багато попередніх прем’єр у виконанні інших співаків, коли я дізнався, що Таня випустила пісню, мені стало надзвичайно приємно. Колись доля звела мене з талановитим челябінським композитором Юрою Дроздовим, ми з ним ще років сім тому назад познайомилися саме на форумі Буланової. Виявилося, що в неї вдосталь молодих шанувальників, і чимало з них – талановиті творчі особистості. Форум в другій половині 2000 років жив дуже активно, його відвідували сотні слухачів Тетяни. Ми на форумі викладали купу доробок, хтось вірші, хтось прозу, хтось малюнки. Ось так і з Юрою списалися. Хлопець показав кілька музичних файлів. Я одразу помітив, що вони сильні і їх треба в будь-якому разі виносити на загал. Ось так і вийшла співпраця. То він давав мелодію – я вже писав текст, або я ж я йому скидав якісь тексти – він музику. Ми їх запропонували талановитим молодим людям, знайшовши когось у соцмережах, когось і на форумі. Так наші пісні записали кілька людей, їх співають на концертах в тих регіонах де живуть виконавці. Але на момент початку співпраці обоє в першу чергу поставили собі за мету донести нашу творчість до улюбленої виконавиці, тим паче знали, що вона завжди йде на контакт, якщо їй подобається матеріал. Зіркової хвороби Буланова не має. І саме Дроздову наразі я вдячний: він зв’язався з нею більше двох років тому і показав кілька наших пісень. Пропозицій співачка отримує достатньо, але вона прислухалася і саме головне – їй сподобалася одна пісня відразу. І ще тоді вона пообіцяла її виконати. Я неодноразово чув у її інтерв’ю, що їй все одно, чию пісню співати, чи знаменитих маестро, чи маловідомих авторів. І це дійсно так. Пісню «Время» вона записала ще цією весною. Звичайно, не ми, а співачка та продюсер вирішують, коли донести пісню до широкого загалу. Було кілька варіантів аранжування, і я навіть не знав, яку саме версію оприлюднять. Я чекав прем’єри в жовтні, і несподіванкою було те, що пісню оприлюднили в перший день осені. Крім того, пісня стала подарунком до мого дня народження – вийшла буквально за кілька днів до цього. Додатковим подарунком для мене став особистий дзвінок Тетяни, коли вона подзвонила, поздоровила та подякувала за пісню. Це був сюрприз –хоч я і маю її мобільний, я ніколи не дзвонив її і не турбував, зв'язок зі співачкою тримає Юрій. А один з шанувальників Буланової після офіційної прем’єри повідомив її про те, що в автора новинки свято. І Тетяна просто подзвонила та поздоровила. І хоч мені не 15 років, проте дійсно було дуже приємно. А ось вірш, який став піснею Тетяни: Сколько дней пути Предстоит пройти? И стоит ли нам вместе Идти? Множество дорог Кроет жуткий смог, И на каком нам месте Найтись? Время не жалеет ничего, Не греет никого, Не смеет одного: остановиться. Время не жалеет ничего, Не греет никого, Сумеет ли оно для нас открыться? Где дорога в рай? Если б только знать, И светит ли навстречу Звезда? Я хочу любить И любимой стать, Держать родную руку Всегда. Время не жалеет ничего, Не греет никого, Не смеет одного: остановиться. Время не жалеет ничего, Не греет никого, Сумеет ли оно для нас открыться?
Костилєва Наталія | |
|
Всего комментариев: 0 | |