В школі Василь Рубан був для мене класиком і якби хтось мені сказав, що пройдуть роки і ми зустрінемося, будемо не лише спілкуватися як читач і письменник, журналіст і класик, але й він допоможе мені в питаннях розслідування і розуміння методів психіатрії для підозрюваних - не повірила б)))). Але життя - неймовірне і тому сьогодні я радію з того, що живу в часи таких людей як Василь Рубан і знаю його.
Життя і сила духу цієї людини вражає, тим паче, що він зміг залишитися цілісним інтелектуалом навіть після тортур, не озлобитися, не зненавидіти, а навпаки усвідомити силу Добра і Світла, силу Творчості. 
В 1972 році, коли пройшли арешти української інтелігенції — був арештований і Василь Рубан. Під час слідства жодних свідчень по справі і про своїх знайомих не давав. На відміну від інших заарештованих, яких судили за «антирадянську агітацію і пропаганду», йому інкримінували статтю: «зрада Батьківщини» (15 років або розстріл) — за організаційну діяльність, з метою повалення існуючого ладу. Суд присудив: «примусове лікування», а «це страшніше, ніж у тюрмі. Бо з тобою роблять що завгодно» - згадує Василь Рубан. В результаті цих обвинувачень він провів шість рокiв та два місяці в психлікарнях і тюрмах, де в різний час зустрічався з Леонідом Плющем, Анатолієм Лупиносом, Миколою Плахотнюком та іншими дисидентами. 
Український громадський діяч, політв’язень Василь Овсієнко зауважив: “Щоб пережити усі катування, В. Рубану довелося здолати безліч своїх страхів і, звичайно ж, найбільший — страх смерті. Зробити це письменник зміг, лише коли повністю усвідомив його, прийняв як можливе невідворотне, але обрав життя. Найжорстокіше і найжахливіше, коли у людини відбирають статус людський. Але вибір і сила волі можуть перемогти навіть це...". Унікальним фактом є і те, що перебуваючи у психлікарні, в умовах, абсолютно не придатних ні для життя, а тим більше для творчості, Василь Рубан створив “Вінок п’ятнадцяти сонетів”, перечитував їх і вчив напам’ять. Так він боровся з розумовою деградацією.
Василь Рубан сьогодні є класиком української літератури, а його роботи цікаві своєю правдою, легкістю і майстерністю написання не лише в нас в країні, але й за її межами.
Рекомендую романи Василя Рубана:
«Помирав уражений проліском сніг»;
«На протилежному боці від добра»;
«Любиш — не любиш».
А також його культову книгу: «Бережа».

P.S. Дякую ВАМ, Василю Федоровичу - за ВСЕ!